Історія виникнення промислового альпінізму
Промислові альпіністи з’явилися на початку двадцятого століття як інновація в будівельній індустрії. Починали будуватися ГЕС, хмарочоси США, заводів і фабрик ставало дедалі більше, промисловості терміново були потрібні нові можливості виконання висотних робіт.
На початку будівництва Гребель Гувера (Америка) на початку тридцятих років з’явилася необхідність очищення та зміцнення стін каньйону від рухомих скельних порід. Вода замерзала і відтавала, тим самим залишаючи за собою великі тріщини в скельній породі. З цим завданням впоралися професійні гірники-шахтарі, які використовували одинарну мотузку та найпримітивніше спорядження. Вони робили отвори в скельній породі та закладали в них вибухівку. Нестача альпіністської підготовки, брак необхідного спорядження та відсутність техніки безпеки призвели до величезної кількості жертв через падіння з висоти.
У СРСР вперше промисловий альпінізм застосувався в часи ВВВ. Альпініст Михайло Михайлович Бобров (1923 р.н. Герой Радянського Союзу) за часів блокади Ленінграда в бригаді альпіністів брав участь у маскуванні золотих шпилів, усуваючи можливість фашистам знищувати їх прицільним вогнем.
У 70-х роках було придумано сучасний альпіністський трос та надійне альпіністське обладнання. Нинішній сучасний вигляд і найширше застосування промисловий альпінізм, як технологія, так і як професійна діяльність набуває на початку вісімдесятих.
У книзі «Скелолази: спорт і професія» Л. М. Замятін пише про промисловий альпінізм, у тому числі і про 60-і роки, коли будувався Токтогульської ГЕС на річці Нарин. Верхолази та їхні учні виконували роботи на багатьох об’єктах — у тому числі зводили Саяно-Шушенську ГЕС.
Вам, швидше за все, доводилося зустрічатися з людьми, які виконують щось на фасадах — миють, ремонтують, штукатурять, бурять, варять і так далі.
Промисловий альпінізм — це виконання висотно-монтажних робіт із застосуванням спеціальних страхових засобів, де головними засобами робіт є трос та альпіністське спорядження. Небезпека в цій спеціальності дуже велика, тому тут потрібна хороша підготовка. Від страху висоти ніяк не застрахуєшся, тому в промальп приходять люди, яким подобається висота та вироблення адреналіну. Звичайно, це не говорить про те, що у верхолазів відсутній страх висоти, просто ставлення у них до неї особливе. Але при будь-якому ставленні до висоти не слід забувати про техніку безпеки, так як це може загрожувати.
У промислових альпіністів найрізноманітніші професії. Промальпу бажано володіти якомога більшими будівельними навичками. Допоможе вміння мити вікна, фасади будівель, виконувати монтажні роботи, утеплювати стіни квартир, штукатурити, фарбувати, очищати дахи від снігу та бурульок тощо. Промисловий альпініст це і є спеціальністю, яку не коректно плутати з установником або висотником. У промислових альпіністів є бажання працювати з певними видами робіт, але, як показала практика, зазвичай робота у них різноманітна.
У промислові альпіністи приходять як колишні спелеологи, і просто люди, яких зацікавила дана робота. Деякі промальпи не тільки працюють на висоті, а й відпочинок вважають за краще проводити активно в горах та подібній місцевості. Для багатьох промислових альпіністів ця робота навіть не роботою, а сенсом життя. Робота стає як наркотик і за тривалої відсутності замовлень люди постійно вибираються в гори або мінімум до навчальних закладів, які готують альпіністів та проводять різні змагання.
Велику важливість при роботі приділяється своєму спорядженню та мотузкам, оскільки це показує рівень промислового альпініста. Придбати спорядження не проблема, оскільки на ринку надано безліч різноманітних фірм, таких як зарубіжні Petzl, Skylotec, Kong, Edelrid, Singing Rock, Lucky та наші вітчизняні Крок, Венто, Вертикаль та інші. Вибирає спорядження кожен сам собі залежно від можливостей та бажання. Багато хто віддає перевагу закордонним маркам, тому що їх вважають якіснішим і вибір у них більший, як і ціна, але і багато хто закуповується у наших виробників, адже розцінки не кусаються, і в надійності не поступаються. Хоча більшість «Профі» використовує закордонне обладнання з того, що це й солідніше і для них ціна цілком нормальна на відміну від промислових альпіністів-початківців.